Рекомендації щодо правил поведінки відповідальних осіб з особами з інвалідністю та маломобільними групами населення

Рекомендації щодо правил поведінки відповідальних осіб (працівників апарату суду) з особами з інвалідністю та іншими маломобільними групами населення

Особа відповідальна  за доступ до суду осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення та інші працівники апарату суду повинні враховувати та застосовувати дані рекомендації під час спілкування з вказаною категорією відвідувачів суду.

          Особи з інвалідністю є споживачами таких самих послуг, як і люди без інвалідності. Розуміння того, чого саме хоче споживач, вимагає зосередження уваги на людині, а не на її інвалідності. Перше й найголовніше необхідно побачити людину. Потреби людини можуть бути різними, Ваш підхід до задоволення потреб повинен залишатися однаковим для всіх.

          Важливо пам'ятати, що не всі люди з інвалідністю користуються візками. Наприклад, є особи з порушеннями зору, слуху; люди з порушеннями опорно-рухового апарату, які під час ходи можуть використовувати допоміжні засоби, як то паличка, милиці, а також люди з ментальними порушеннями.

            Маломобільні групи населення (далі МГН) – досить широка категорія громадян, окрім осіб з інвалідністю до них відносяться вагітні жінки, пенсіонери, які більш схильні до захворювань. Є набагато більше людей з «непомітними» чи «прихованими» ураженнями, як то артрит, серцеві захворювання, ускладнене дихання тощо, тому зазвичай відсоток маломобільних людей є вищим.

      У разі якщо до суду звертається особа з інвалідністю або особа, яка відноситься до МГН, відповідальний працівник суду (визначений внутрішнім наказом суду) повинен бути ознайомлений із принципами та правилами спілкування з такими відвідувачами суду, та надати кваліфіковану допомогу у доступі відвідувачів до правосуддя.

     Основними принципами етики спілкування з особами з інвалідністю та особами, які відносяться до МГН є :   

* Толерантність

* Рівноправ’я

* Розуміння

* Шанобливість

* Визнання

* Сприйнятливість

Етика спілкування

          Належна комунікація, тобто етика спілкування, важлива під час надання допомоги будь-якому споживачу. Особливо важлива вона для певних осіб з інвалідністю, наприклад, людей з порушенням опорно-рухового апарату, зору, слуху.

          З питань, що стосуються людини з інвалідністю, важливо завжди пам'ятати, що потрібно звертатись безпосередньо до цієї людини, а не до супроводжуючої її особи.

ВІДВІДУВАЧ СУДУ ІЗ ВАДАМИ

ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ

   У більшості  приміщення суду є недоступними для осіб, які мають проблеми у пересуванні  і користуються допоміжними засобами, особливо для тих, які пересуваються в кріслі-візку. До багатьох приміщень людина в кріслі-візку навіть не може потрапити в двері суду при вході.

• Необхідно забезпечити особі  з вадою опорно-рухового апарату можливість повідомити працівників суду про необхідність отримати послугу чи допомогу.
• При потребі потрапити в приміщення  суду  з’ясуйте – як допомогти щоб проїхати в дверях, переїхати через поріг, піднятися по сходах, тощо. 
• При потребі перенести людину у візку запитуйте,  за які частини візка можна брати, щоб піднімати. Не хапайтеся без попередження за крісло-візок. Не поводьтеся самовільно з  людиною у візку,не котіть її без дозволу.  

–       Зробити крок назустріч і спитати – чим можна допомогти.

–       Допомога має бути ненав’язливою  і не надмірною.

–        Вислухайте:  що і як робити. Люди на візку також мають різну фізичну справність, відповідно і допомоги можуть очікувати різної.

–        Спілкуючись з людиною, яка сидить у візку намагайтеся знайти можливість спілкуватися з нею на одному рівні, щоб людина у візку не задирала до співрозмовника голову. Бажано, знайти можливість сісти на стілець і, якщо йдеться про ознайомлення з документами, мати можливість сидіти поруч за столом.

–       Майте на увазі, що  у неповноправної людини можуть бути проблеми користуватися письмовим приладдям тощо.  Запитуйте, чи потрібно в цьому допомогти.

ВІДВІДУВАЧ СУДУ ІЗ ВАДАМИ

СЛУХУ ТА МОВИ

    Важливо, щоб в приміщеннях суду була повноцінна візуальна інформація.

Люди з вадами слуху ззовні без ознак інвалідності. Однак, при цьому вони можуть мати різний рівень втрати слуху і по різному розвинене мовлення. Є люди, які не чують, але розмовляють. Спілкуючись будьте привітними, посміхайтеся. Таким чином людина матиме до Вас довіру.

–    При розмові з нечуючими необхідно дивитися безпосередньо на співрозмовника, повільно і чітко промовляти слова із виразною мімікою.  Важливо, щоб джерело світла не було за Вашою спиною, бо в такому випадку Ваше обличчя буде затінене.

• Необхідно мати можливість спілкуватися за допомогою переписки: мати листки паперу, блокнот, ручку або олівець тощо.  Звичайно, треба писати читабельним почерком, не формулювати довгих фраз.

–     Переписуйтеся, щоб уникнути труднощів при усному спілкування.

–    Не затемнюйте обличчя, особливо уста, і не закривайте його руками, волоссям тощо.

–    Щоб привернути увагу людини, яка не чує, торкніться її злегка за плече, або помахайте до неї рукою. Коли Вас помітили, тоді починайте спілкування. Кричати не варто.

–    Якщо нечуюча людина користується послугою сурдоперекладача, то при спілкуванні необхідно дивитися на того, хто звернувся за послугою.  Тобто, на нечуючу людину, а не на перекладача.

–    Підтримуйте зоровий контакт, демонструйте спокій та позитивні емоції.

–    Під час розмови з людиною, яка має порушення слуху потрібно дивитися саме на неї.

–    Говоріть ясно та чітко, не змінюйте теми розмови.

ВІДВІДУВАЧ СУДУ ІЗ ВАДАМИ ЗОРУ

    Спілкуючись із незрячими людьми називайте себе і, залежно від ситуації, присутніх.

–    Описуйте – де Ви знаходитесь і попереджуйте про перешкоди, які є на шляху.

–    У розмові з незрячою людиною завжди звертайтеся безпосередньо до неї. Необхідно представитися хто Ви, які маєте повноваження, після чого повинні запитати – чим допомогти.

–    При супроводі у приміщені  попереджуйте про перешкоди, які є на шляху, наприклад: «зараз будуть сходи, двері з порогом тощо». При можливості озвучуйте інформуючи про оточення.

–    Якщо припровадили незрячу людину до якогось кабінету службової особи, то інформуйте, куди Ви привели, називайте цю людину і інших присутніх. Якщо збираєтесь читати, попередьте про це.

–    Не замінюйте читання будь-якого документу його переказом, особливо,  якщо при цьому треба поставити підпис.

–    Якщо рухатись, то попередьте про це.

–    Не тягніть за собою. Поясніть чітко – куди потрібно іти.

Таким чином, дотримання даних рекомендацій при спілкуванні відповідальних осіб (працівників апарату суду) з особами з інвалідністю та особами, які відносяться до МГН допоможуть налагодити контакт з даними особами і зняти незручність, як неминуче виникає, коли люди вперше стикаються з чимось для них незнайомим.